Напередодні Всесвітнього дня письменника, що відзначають щорічно 3 березня ми вирішили познайомити вас з уривком твору, казкою випускника відділу декоративно-прикладного мистецтва Сумського вищого училища мистецтв і культури імені Дмитра Бортнянського, що обрав собі псевдонім
(історія перша)
Ви колись думали як живуть наші каштани, який вигляд мають. Ні? Тоді
слухайте мою розповідь, як я бачив і стежив за усім життям живих та незвичних
істот - каштанів.
Кожного травня, в центрі міста біля одного старого багатоквартирного
будинку стоять впевнені та звеличені, високі дерева каштани. На гілкових
пальцях каштанів народжувалися під травневим променем сонця бутони біло-рожевих
квіточок. Такі ніжні, такі крихітні творіння, якими милуються закохані або
ніжні та добрі люди. Але ж таки, квіткам недовго сталося, бо вони перевтілилися
в сильних, незвичайних для людей колючих ягід, яких ніхто не їсть.
Непрості вони, каштани мають образ зігнутих їжаків яскраво-салатового
кольору, які мають то два серця, то своїх діточок – маленьких людей
князівського походження. Їжаки народжувалися саме з коричневих хвостів, їм
доводилося спати і жити верх хвостом, мордою вниз. Окрім їжаків існують дуже
рідко жучки з хоботами, і колючими салатовими крилятами. Для всіх істот дерево
являється джерелом життя та величезною і багато столітньою вежею, покрита
зеленим листям з п'ятьма краплями, як у людини п'ять пальців руки. А перевтілилися в
колючих зелених кульок на останньому місяці літа, і почалося цікаве життя
маленьких істот в зелених круглих коробках.
Посеред колючих зелених каштанів вилуплювалися перші діти-горіхи,
брат-княжич і сестра-княжна, та зі часом правили вони всіма хвостатими їжаками
та своїми сусідами. Княжич з княжною та їх сусіди мають світле тіло як цяточка
від каштана, а сам темний коричневий колір прикрашав їхній одяг. На відміну від
людей каштани тільки проживають прекрасну молодість, а ще добре пам'ятають кожну
прожиту мить, усе що вони діяли, розважалися, говорили. Каштанчики-горіхи:
брат-княжич та сестра-княжна такі юні підлітки, які ще не знавалися старості
ніколи, бо помирали на дорогах під ногами у людей на щастя, але все ж таки
раділи тому що їхня молодість краща за старість. Проживали її яскраво і
незабутньо. А все ж таки, деяким, саме вони уперше впізнали старість, але
спочатку дізнаємося як вони жили.
Одначе в один пречудовий літній ранок, по сонячній доріжці променю
грайливі, сонячні, крихітні метелики літають до каштанової вежі з зеленою
скронею та зеленими сплячими їжачками. Один з сонячних метеликів долетів до
одного величавого сплячого їжака, ніжно дратуючи своїми крилятами та сміхом.
Їжачок пробуджується і вдихає, за тим його тіло вилуплює двох молодих істот,
зовні нагадуючи людей, але відрізняються кольором, одягом, особливістю
зовнішності, у них верхівки голови звужуються в кінчик, схожий на пучок. Тілом
істоти мають світлий колір, а на них темно-коричневий одяг, на спині одягу йде
чорна полоса посеред коричневого поля. Руки та ноги видовжені, гнучкі, а обличчя
овальні з тонкими витягнутими носиками та прикритими до голови вухами у вигляді
краплі, а очі мають білу барву.
- Ооооой, - позіхає перша істота-горіх. – Ось і настав новий ранок.
- Так, вже новий день, братику, - говорить друга істота-горіх.
- Доброго ранку!!! –
горланить усім людям та природі радісний брат-горіх.
- Чого ти горланиш? Розбудиш усіх сусідів наших, перелякаєш наших звірят,
- заспокоювала друга істота.
-
Сестричко, хіба можна пропустити такий
гарний день?
- Авжеж, не ліпше пропускати, але дай їм зігрітися ще трішечки на теплому
сонечку.
- Тож, ти маєш рацію, а я зараз краще розважуся, почну день зі стрибка! –
розпорядився зі своїм днем брат.
З тієї миті подув легенький вітерець, зірвавши
маленький п’ятикінечний листок з гілки, і брат зістрибнув від їжака, котрий їх
оберігав щоночі від холодного вітру, на листок, який повільно кружляв і падав
на землю. А сам братик стрибав з листочка до наступної гілки, постукав кулачком
в одного з зігнутих їжачків.
- Доброго ранку, сусіди, прокидайтеся, новий ранок, новий день настав. –
звертається він.
- І вам доброго ранку, мій великий княжичу, - відповів сонний сусід.
- Скоріше вилуплюйся! – з посмішкою звелів княжич-горіх, і перейшов до інших їжаків.
Доки княжич розбуджував усіх сусідів, усі не поспішаючи прокидалися і
позіхали, та потягнулися. Усі жителі каштанової вежі вживалися двома стравами:
росою та сонячним теплом.
А все ж таки розваги у мешканців були, та їх вигадував
сам княжич. Зазвичай їжаки стрибають з гілки на інше гілля, та знову назад, або
по кругу вежі можуть долетіти, істоти також полюбляють стрибати, більше всього
на світі. Їжачки з’явилися на нижніх та середніх ярусах каштану, а під
верхівкою вежі мешкають жуки з довгими хоботами, на яких вони самі висять.
Навіть княжич намагався на крилатих зелених жучках з хоботами долетіти до
небесного моря із білими хмарами, щоб відчути на дотик його, але все ж таки
жучки не спроможні так далеко відлетіти від дерева, сили немає. Тим паче жучки
стисло пов'язані із деревом, але повеселитися мешканці каштанового
князівства можуть, літати навколо вежі на жучках і горланити скільки завгодно
від захвату польоту. А їжаки можуть стрибати та й лазити по деревам своїми
темно-коричневими кігтями по стовбуру вниз і верх, і навіть по траві можуть
походити і покотитися, як справжні каштани. Коли йшов дощ, то каштанові істоти
просто насолоджувалися під ним. Ще одне улюблене заняття істот – спостерігати
за людьми, і запам’ятовувати їхні імена та дії. Отже наприкінці літа, між
деякими гілками виникає чи прилипає бабине літо, та і для цього явища княжич
знайшов призначення. По ним стрибати для задоволення, та на одній нитці
павутиння долітати від одного гілля до іншого, як в джунглях прийнято.
Одного разу восени, коли листя міняли зелений колір на
жовтий, то на одному бабиному літку назустріч княжичу всього каштанового
князівства явився павук з дуже тонкими і довгими лапками, а очі зморщені та
суворі. На голові у павука сидів зігнутий ковпак багряно-жовтого кольору, хоча
павук темний по барві.
- Здравствуй, незнайомцю, ким ви будете мені? – привітав веселий княжич.
- Я павук-чаклун, мене звати Обертун, - відповів княжичу сам павук.
- Цікаво, а що ви вмієте робити? Бо я не знаю чим займаються чаклуни, у
нас в князівстві таких немає, - питає княжич-горіх. – До речі, мене звати Жваво.
- Я вмію перевтілиться
в будь-кого і будь-що за бажанням, передбачувати майбуття, знаю усі віки починаючи
з народження Великого Світу, який нас оточує, ткати заклинання по дрібницям
через павутиння, що ще можу, літати по хмарам і вітру, та забирати у інших
емоції, радощі життя і цікавість до нього.
- Ого, неймовірно, а чого ви тут на бабиному літку?
- Бо
справа одна є невідкладна.
- Яка?
Не встиг павук відповісти, як до нього і княжича долетіла стрибком
сестра-княжна.
- Що тут відбувається? Хто ти? – питає вона.
- Ох, я павук-чаклун, Я Обертун! – повторив
павук.
- Це моя сестра, її звати Радість, - представив її брат-княжич. – Ми майбутні князь і княгиня
каштанового князівства, як підростемо.
- Зрозуміло, - каже павук Обертун. – Моя справа – це ви, я прийшов
попросити не чіпати мої володіння.
- Що ти кажеш? Ти зараз на моїх володіннях, - відказав княжич.
- Я кажу про павутиння,
вони ж мої створіння і володіння, не чіпайте їх, вони надають дереву життя і
продовжують його.
- Добре, обіцяємо, але
ти розкажеш нам майбуття? Яке воно у нас буде? Нам цікаво, - питає княжич.
- Тож, ти сам хотів дізнатися, - говорить Обертун. – Ви незабаром
підростете, станете князем і княгинею, але ваше правління триватиме недовго, бо
скоро прийде до нашого краю Зима, холодно і люто буде, їжаки втратять первісний
колір свого одягу, швидко постаріють. А ви будете перші за всі попередні життя
впізнаєте старість і сум в цьому. Але не хвилюйтеся, ви гідно зустрінете
смерть, і виникнете в наступному житті, коли знову зайде тепле сонце і зелена
трава.
- Дякую за пророцтво, сподіваюся що нам буде цікаво далі пожити і
впізнати усе, а потім перекажемо нашим сусідам, - наївно говорить майбутній
князь.
Павук-чаклун лише мудро посміхнувся, бо
знав що цьому не бувати, попрощався з княжичом і княжнею, і відлетів на нитці
павутини. (10 лютого 2018)
.png)
